Дифтерія − це бактеріальна інфекція, що передається повітряно-крапельним шляхом.розповідає лікар-педіатр лікувально-профілактичного закладу “СімМед” Наталія ПЕТРУК. Розміщуючись на слизовій оболонці, бактерія починає виділяти токсин, що призводить до утворення слизових мембран сірого кольору − дифтерійних мембран. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. Токсин проходить через кров у різні органи (серце, нирки, нервову систему). Грізне ускладнення − міокардит, що може призвести до аутоімунних захворювань.
Захворювання починається з невеликого підвищення температури, відчувається біль при ковтанні, почервоніння та набряк мигдаликів, збільшення шийних лімфовузлів. Із боку нервової системи розвиваються такі ускладнення як параліч нервів глотки, обличчя, очей. Може спостерігатися параліч діафрагми. З боку дихальної системи відмічається бронхоспазм, набряк глотки, затруднене дихання, може спостерігатися міокардит, тахикардія. Інколи спостерігається гангренозне враження шкіри.
У довакцинальну еру захворювання на дифтерію спостерігалось дуже часто. Воно навіть описане у класичній літературі, зокрема у творах Булгакова. У радянській період ситуація докорінно змінилася завдяки масовій вакцинації. Давайте не будемо робити крок назад − треба вакцинуватись проти дифтерії. Згідно календаря щеплень, на першому році життя потрібно зробити ТРИ щеплення проти дифтерії. Перша ревакцинація − у 18 місяців, друга − у 6 років, третя − у 16 років. Потім у 26 років, а надалі − кожні 10 років.
З вакцинацією дітей ситуація в Чернігові складаеться відносно непогано. Щеплення проводяться в організованих дитячих колективах. Вакцина є в достатній кількості. Зараз вона індійського виробництва, але хай вас це не лякає. Деякі медікаменти виробництва Індії кращі, аніж вітчизняні, завдяки потрібній кількості діючої речовини. Також за власні кошти ми можемо купити вакцини французького або бельгійського виробництва. На захист вакцини, закупленої за державні кошти, може стати той факт, що особисто я зробила собі щеплення вакциною індійського виробництва.
Лікування дифтерії − це введення протидифтерійної антитоксичної сироватки, кількість якої в Україні обмежена. Діагностика захворювання − це бакпосів та метод ІФА. Якщо підвести підсумок, то можна зробити висновок: потрібно робити щеплення проти дифтерії. Їх потрібно робити і дорослим, і дітям. Непотрібно чекати, поки вам запропонують зробити вакцинацію, − треба йти до лікаря і питати, де і коли його можна зробити. Тому що з наступного року медичних працівників в організованих дитячих закладах не буде, ця робота буде покладена на дільничих, у яких і так вільної хвилинки нема.
Ще хочеться сказати декілька слів про смертельний випадок дитини віком трьох днів у Сумській області. Деякі пов’язують смерть дитини з вакциною БЦЖ (проти туберкульозу, виробництва Болгарії). Але це не пов’язані події. Дитина померла з іншої причини. У данному випадку непрофесійнійне ставлення до висвітлення проблеми дискредитує щеплення взагалі. Вакцина БЦЖ захищає від серйозних ускладнень і генералізованих форм туберкульозу, які можуть призвести до смерті.
Робіть щеплення! Профілактувати захворювання значно простіше, аніж лікувати!
